Перед фіналом Ліги чемпіонів дівчатам вистригали волосся – екс-працівниця секс-індустрії

Cherry Twins

Колишня працівниця секс-індустрії, член ради директорів у Global Network of Sex Work Projects Наталія Ісаєва погодилася на відверту розмову з власницею готелю Cherry Twins Оленою Соловйовою.

Вона докладно розповіла про українських “перевертнів у погонах”, заробітки в цій сфері, різницю між менеджерами і сутенерами, шанси на легалізацію секс-індустрії в нашій країні, а також про багато чого іншого.

Про обставини і професію

Наталіє, розкажіть, будь ласка, про себе.

– Загалом у мене звичайне життя – я чиясь донька, дружина, мама. Єдине, що мене може відрізняти від більшості інших людей – моя діяльність, мій минулий досвід. 15 років я заробляла собі на життя, надаючи секс-послуги за винагороду.

– Вся секс-індустрія в Україні перебуває поза законом. Чому ви обрали саме її, і що вас тримало в ній 15 років? Адже існує багато інших способів заробляти.

– Варіанти є, але скільки? І можливості у всіх людей різні в плані досвіду і навичок.

– Напевно, і в вашій професії потрібен досвід і навички.

– Досвід – так. Але в більшості випадків жінки в цю сферу приходять приблизно у 20 років. У більшості з них є дитина або дві. Деякі ведуть господарство самостійно, без допомоги другої половини. І такі обставини підштовхують до цієї роботи.

Про гроші

– Скільки в середньому заробляє дівчина у сфері секс-послуг?

– Організація, якою я керую, у минулому році провела опитування секс-працівників та вивела середню суму. В місяць вони заробляють мінімум 10 тис. грн.

До цього ще додаються якісь інші доходи – допомога на дітей, підтримують батьки, близькі або ті самі партнери. Але йдеться не про ситуацію в Києві, а про Україну.

– Сума дуже несподівана. Адже, наприклад, ті самі гроші можна заробити, прибираючи за тиждень 5-7 квартир. За 4 години на день.

– Але немає стільки бажаючих на прибирання квартир. А ще можливість поєднувати кілька справ. У більшості, як і у мене, були постійні клієнти. З ними домовляєшся заздалегідь, знаєш, що як мінімум ці клієнти будуть кілька разів на місяць. Тобто у тебе будуть гроші на проживання і плюс якісь інші доходи. Якщо ти не в підпорядкуванні у якихось бандитів, то можеш обирати собі клієнтів, обирати з ким працювати, а з ким – ні, коли працювати, а коли – ні.

– Як формується ціна на послуги?

– У кожному місті є своя тарифна сітка. Ще все залежить від можливостей і від того, які послуги надаються.

Якщо, наприклад, говорити про Київ, про окружні дороги – то на кожній з них своя тарифна сітка. Навіть на різних відрізках цих доріг розцінки різні. На одній ділянці працюють під контролем бандитів, платять перевертням у погонах – тобто з дозволом. На іншому – не платять нікому, тобто на свій страх і ризик.

Про перевертнів у погонах, сутенерів і відповідальність

– Перевертні в погонах були завжди. Зараз ситуація мало змінилася?

– На жаль, не змінилася.

– А бандити – це ті, кого називають сутенерами?

– Є різні поняття. Я свого часу працювала і з сутенерами, і без них, тому знаю людей, які таким чином організовують свій бізнес. Є менеджери, адміністратори, які допомагають тобі в роботі. Це хороша сторона – розміщення реклами, пошук клієнтів, організація безпеки. Наприклад, у Новій Зеландії це – менеджери.

– А в Україні?

– А у нас вони всі “попадають”. Наприклад, навіть якщо я з подругою – то одна із нас перевертням у погонах може “попастися” як сутенер-звідник. У Кримінальному кодексі України є стаття за це (ст. 303 КК України – Ред.). Цим, до речі, і користуються.

– А за проституцію є стаття?

– За проституцію у нас є адміністративне покарання за ч.1 ст. 181. Кодексу про адміністративні правопорушення. Якщо попадаєшся вперше – то попередження, вдруге – штраф (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 85 до 170 грн. – Ред.). Втретє штраф зростає (від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 136 до 255 грн. – Ред.).

– А як це відбувається на практиці? Як можна попастися?

– Стоїть дівчина на об’їзній з метою заробити, до неї під’їздять під виглядом клієнтів, на звичайній машині. Питають про ціни на послуги. Після того, як вона відповідає – дістають посвідчення і все, “сідай, поїхали”.

– А багато дівчат працюють самостійно? Чи є взагалі шанс залишатися “ні під ким”?

– Я не можу зараз сказати, скільки таких. У мене був досвід такої роботи, і на мене намагалися вийти перевертні в погонах, щоб узяти під контроль.

Вони це роблять зазвичай за допомогою кримінальних справ, маніпулюють тобою – мовляв, ми тобі даємо дозвіл на роботу, іноді складаємо протоколи за проституцію, бо так треба, потрібні показники роботи, і не чіпаємо.

– Тобто планові показники за конкретними статтями?

– Так, звісно, хоч вони і кажуть, що цього немає. Але система працює так, що якщо є стаття, то вона має виконуватися.

– Якщо говорити про “кришування”, то в чому полягає їхня допомога?

– Наприклад, вони можуть попередити, коли буде рейд, і ти не попадешся. Попадуться тільки ті, хто не платить. А рейди у нас зовсім не по-європейськи відбуваються. Наприклад, перед фіналом Ліги Чемпіонів вони вистригали волосся, обливали зеленкою дівчат із трас.

Зараз під’їздять ввічливо: “Дівчата, процедуру знаєте”. І запрошують пройти до авто.

– Яку частину зароблених грошей треба віддавати?

– Якщо це погані сутенери, то 50% потрібно віддати. Якщо порівняти з оподаткуванням у нашій країні, то в принципі виходить те саме. Я отримую зарплату, і у мене йде 22%+1,5%.

Про мораль і насильство

– Розкажіть про моральний бік цієї роботи. Напевно, вона затягує.

– Далеко не всі, у кого є фінансова можливість, відвідують психологів, психотерапевтів. Фахівці працюють із травмами, і якось це питання вирішується. Але більшість залишається з тим самим, бо поділитися ні з ким, близьким особливо не розповіси, бо почнеться моралізаторство – грішниця і все таке. З мамою точно не поділишся і не розкажеш, що у тебе щось сталося. І тоді люди починають випивати або вживати наркотики.

А далі дуже важко вижити. У людей, які залишаються без гідної винагороди, знижується самооцінка. І коли щодо них застосовується насильство, більшість таких людей думає, що це нормально. Що так і має бути, я ж цеє… Або після особливо жорстких випадків йдуть у поліцію, а там їм кажуть: не займайся цим, і тебе ніхто не битиме. Але від самого початку ніхто не збирається шукати злочинців, які вчиняють насильство, крадіжки, побиття, викрадення.

– Завдання тілесних ушкоджень – це частий випадок?

– Іноді трапляється, але в більшості випадків це не фізичне насильство, а моральне, психологічне. Обзивають, принижують.

– Клієнти?

– І клієнти, і перехожі на об’їзній, наприклад.

– Коли клієнт викликає дівчину, він домовляється про умови?

– Деякі так, деякі – ні. Але в моєму розумінні це не клієнт, а потенційний гвалтівник. І саме таких треба карати. У мене було багато постійних клієнтів, із якими я практикувала БДСМ, але це обговорювалося заздалегідь. А тут…

– Тобто він знає, що в цьому випадку він залишиться безкарним?

– Так, якщо дівчина і піде в поліцію, у неї не приймуть заяву. Але це окремі люди, окремі категорії. Не можна говорити, що всі такі.

Про чоловіків на трасах і любов до сексу

– Якщо я правильно розумію, на сьогодні секс-працівники не тільки перебувають поза межами закону, їх засуджують, ще й людських прав позбавили?

– І постійно намагаються їх все більше обмежити. Але дівчат менше не стає. Давайте дивитися правді в очі – злидні, у них немає інших можливостей, вони не можуть піти навчатися. Коли мені кажуть, щоб я ішла навчатися, я думаю, що в цьому немає сенсу. Для цього мені потрібно забрати гроші у сім’ї на навчання. А вона як?

Тому багато дівчат залишаються або без освіти, або з неповною. І подітися нема куди, бо на якусь іншу роботу, нормальну, не візьмуть.

– А чи є в цій сфері чоловіки?

– Є. Але зазвичай вони не стоять на трасах. Іноді буває, в деяких містах такі є, але не так очевидно. Але скільки їх у процентному співвідношенні – сказати важко, ніхто ж не вів підрахунок. Більшість же чоловіків не зізнаються, що вони цим займаються. Багато з моїх знайомих тільки між собою зізнаються, що вони беруть за свої послуги гроші. У нас же вважається, що класно мати п’ятьох коханок, але користуватися послугами секс-працівниць – не дуже.

– Чи можна зав’язати з цією роботою?

– Якщо дуже постаратися, то можна. Треба напрацювати інші навички, трохи переключитися. Мені складно, тому що я люблю секс. Я заробляла, коли любила.

– А є ті, хто приходить в цю професію не через гроші, а через любов?

– У мене ось так збіглося. Я поєднувала приємне і корисне. Я люблю, коли мене хвалять, і любила клієнтів тому, що вони мене хвалили за мою специфіку. Мені цього не вистачає у звичайному житті.

Про легалізацію та організацію секс-працівників

– Розкажіть про свою асоціацію. Чим ви зараз займаєтеся?

– Ми – самоорганізація секс-працівників. Заснували її ми втрьох, бо на мене намагалися “повісити” звідництво, і ми вирішили з цим ділом боротися, відстоювати.

Це офіційно зареєстрована громадська організація, ми шукаємо донорів, у нас є своя мета і завдання. Іноді нам допомагають бізнес структури.

У більшості випадків ми намагаємося підняти самооцінку секс-працівників, щоб вони розуміли, що вони не жертви, що насильство – це не нормально, і вони повинні з цим щось робити, наприклад, іти в ту саму поліцію. Ще лобіюємо, намагаємося змінити законодавство, щоб не було цієї абсурдної ч. 1 ст. 181. Але це дуже важко. У більшості випадків те саме МВС відповідає, що це аморально тощо.

– Тобто надавати секс-послугу – це аморально, а тринадцятирічні діти на трасі – ні?

– Це абсурдно і ми намагаємося змусити держоргани працювати, щоб вони з’ясовували, чому діти опиняються на трасах, починають вживати наркотики, що коїться в їхніх сім’ях.

– Коли до вас потрапляють молоді дівчата, чим ви їм допомагаєте?

– З’ясовуємо, чому так сталося. Вже були випадки, коли неповнолітніх намагалися вивезти за кордон для роботи в секс-індустрії, і це не нормально. Тоді ми як слідчі з’ясували всі обставини, зібрали дані і передали все це департаменту з боротьби з торгівлею людьми. Сподівалися, що дітей не вивезуть, але ні.

Але в більшості випадків нам вдавалося з’ясовувати причину й обставини, за яких дівчина потрапила в цю сферу. Наприклад, дізнавалися, що немає паспорта, десь загублене свідоцтво про народження, родичів немає, відновити нічого неможливо. Тобто люди потрапляють в замкнуте коло бюрократії і не знають, що з цим робити. І єдиний спосіб для них заробити – траса. Ми допомагали їм відновлювати документи, вони йшли з цієї сфери, потім дякували.

– Амстердам від легальних кварталів Червоних ліхтарів отримує колосальний дохід.

– Їх зараз закривають теж. У владі з’являється радикалізм, і вони намагаються це все якось моралізувати, обмежити. Йдеться про секс-робітниць, які визнали, що це – їхня робота, що вони берегтимуть своє здоров’я, використовуватимуть засоби контрацепції.

Інша річ – у мене був такий досвід – коли при БДСМ-практиках, обміні партнерами або коли пари приходять, вони не використовують презервативи. І на питання, чому вони ними не користуються, вони відповідають: “Ну ми ж одружені”. Мене це шокує. Тобто я, секс-працівниця, яка чесно заробляє на життя, вважаюся аморальною і повинна перевірятися. Але чому тільки я? Тоді всі повинні. Але у нас заведено вважати, що рознощики інфекцій – повії тощо.

– Як ви вважаєте, в Україні є шанси легалізації секс-індустрії?

– Шанси є. Скоро вибори, і зараз почнеться активність у законодавців. Надія вмирає останньою, а у мене – так, напевно, найостаннішою.